Ананд проти Карлсена, Ченнаї 2013 (шоста партія)

16 листопада 2013 року Вішванатан Ананд грав білими й мав відігратися після недавньої поразки. Перші чотири партії чемпіонату завершилися внічию; Магнус Карлсен порушив рівновагу в п'ятій. Шоста могла повернути чемпіонові рівний рахунок або збільшити відрив, який у матчі з дванадцяти партій уже мав велике значення.

Особливістю цієї зустрічі була не дебютна підготовка, що залишила суперника без відповіді, і не комбінація, яка вирішила все одразу. Берлінський захист із d3 привів до маневрової позиції. Зі зникненням фігур проблема білих змінювалася: спочатку потрібно було налагодити взаємодію в центрі; потім вирішити, яку структуру варто зберегти; і нарешті знайти достатню активність, щоб матеріальний дефіцит не визначив результат.

Менше фігур, інша складність

Розміни могли здаватися способом зменшити кількість рішень, які ще належало ухвалити. Проте перехід у туровий ендшпіль без пішака не означав, що проблему захисту розв'язано. Ананд чіткіше зрозумів, що має стримувати, але Карлсен отримав цілі, на які міг тиснути, не ризикуючи відразу своєю позицією. Питання полягало вже не в тому, як утримати всіх пішаків, а в тому, яких можна віддати заради активності.

Відповідь білих мала власний зміст. Віддача пішака h змінила пішакову більшість чорних і дозволила турі атакувати здалеку, а королю долучитися до захисту. Цей етап не дає описувати партію як безперервну демонстрацію технічної переваги. Структура чорних втратила гнучкість, білі фігури знайшли корисну роботу, а ендшпіль і далі давав можливості для справжнього опору.

Перемога, яка ще не була визначена

Результат спонукає заднім числом вважати весь ендшпіль програним. Тогочасні аналізи не підтверджують такого прочитання: вони називають вирішальною помилкою 60.Ra4 і показують ресурс для нічиєї саме в цей момент. Мати позицію, яку можна захистити, і знайти під час партії конкретний спосіб її захисту було не одним і тим самим. Активність чорного короля та пішакові перегони зрештою зробили вирішальним темп, який раніше міг здаватися незначним.

Розв'язка пояснює наполегливість Карлсена, не перетворюючи кожне його рішення на бездоганний хід. Тура перестала лише атакувати пішаків і зрештою підтримала загрозу перетворення. Ананд здався після 67-го ходу чорних. Рахунок 4:2 став важливою зміною в чемпіонаті світу, але не його завершенням: попереду залишалася друга половина матчу. Цю шосту партію варто пам'ятати саме за поєднання двох рис: перемоги великої змагальної ваги та ендшпілю, в історії якого були й захисні можливості, що все ще існували.