Сеанс одночасної гри наосліп

Сеанс одночасної гри наосліп поєднує дві складності. Як у сеансі одночасної гри, одна людина одночасно веде кілька різних партій. Як у шахах наосліп, вона не бачить позицій і повинна утримувати їх у пам'яті.

Кожна дошка розвивається незалежно. Сеансер отримує хід суперника, визначає, до якої партії він належить, оновлює цю позицію в пам'яті, розраховує відповідь і оголошує її, перш ніж перейти до іншої партії. Тому завдання не зводиться до запам'ятовування послідовностей ходів: потрібно водночас роздільно утримувати кілька позицій, що змінюються.

Термін описує формат виставкової гри, а не новий набір правил руху фігур. У кожній партії діють звичайні правила, а додаткова складність виникає через ведення кількох партій без візуального доступу до позицій.