Сицилійський захист, варіант Дракона, югославська атака

Югославська атака виникає після того, як чорні розвивають слона на g7 за допомогою фіанкетто, тобто просувають пішака g, щоб слон міг використовувати довгу діагональ. Білі будують систему ходами Be3, f3 та Qd2. Пішак на f3 підтримує e4 і не дозволяє чорному коню зручно стрибнути на g4, щоб турбувати слона e3.

Білі зазвичай роблять довгу рокіровку, ставлячи короля на c1, на фланзі, де починав ферзь, і просувають пішаків h та g до короля чорних, який часто робить коротку рокіровку на g8, на фланзі, де починав король. Коли королі стоять на протилежних флангах, обидві сторони можуть просувати пішаків до ворожого короля, не руйнуючи відразу власного укриття. Результатом стає атакувальна гонка, а не форсована перемога білих.

Чого прагне кожна сторона

• Білі намагаються відкрити лінії на королівському фланзі, розміняти чорного слона g7 і залучити до атаки ферзя, тури та слонів.
• Чорні атакують центральні поля й ферзевий фланг, особливо вздовж вертикалі c, вертикальної лінії від c1 до c8, і намагаються відкрити лінії проти білого короля.
• Один повільний хід може мати вирішальне значення, бо багато позицій залежать від конкретних загроз і від того, хто першим відкриє укриття ворожого короля.

Ця назва не охоплює кожну агресивну лінію проти Дракона. Систему визначає побудова Be3, f3 та Qd2, тоді як інші розташування білих переслідують інші цілі. Для порівняння з атакою в Сицилійському захисті, побудованою навколо Bg5 і довгої рокіровки, варто розглянути варіант Ріхтера-Раузера.