Швейцарська система

Швейцарська система дає змогу провести турнір із великою кількістю учасників без необхідності, щоб кожен зіграв із кожним. Кількість турів оголошують наперед, а нові пари після кожного туру залежать від набраних на той момент очок.

Основна ідея полягає в тому, щоб за можливості зводити гравців з однаковою або близькою кількістю очок. Якщо очкову групу неможливо повністю розбити на пари, деяким гравцям можуть знадобитися суперники з іншої очкової групи. Правила також не дозволяють двом учасникам зустрічатися більше одного разу й намагаються справедливо розподіляти кольори, тобто визначати, хто грає білими, а хто чорними.

За непарної кількості учасників один гравець може отримати бай за жеребкуванням, тобто тур без суперника, за який регламент призначає певну кількість очок. Після останнього туру місця визначають за очками, а за рівності можуть застосовувати Бухгольц або інші додаткові показники, передбачені турніром.

На відміну від кругової системи, швейцарський турнір не створює прямої партії між кожною парою гравців. Його практична перевага полягає в тому, що велика кількість учасників може змагатися в керованій кількості турів. Міжнародна шахова федерація (FIDE) визнає кілька конкретних швейцарських систем жеребкування, тому «швейцарська система» означає родину процедур, а не одну-єдину таблицю пар.