Швейцарська система

Швейцарська система дає змогу провести турнір із великою кількістю учасників без необхідності, щоб кожен зіграв із кожним. Кількість турів оголошують наперед, а нові пари після кожного туру залежать від набраних на той момент очок.

Основна ідея полягає в тому, щоб за можливості зводити гравців з однаковою або близькою кількістю очок. Якщо очкову групу неможливо повністю розбити на пари, деяким гравцям можуть знадобитися суперники з іншої очкової групи. Правила також не дозволяють двом учасникам зустрічатися більше одного разу й намагаються справедливо розподіляти кольори, тобто визначати, хто грає білими, а хто чорними.

За непарної кількості учасників один гравець може отримати бай за жеребкуванням , тобто тур без суперника, за який регламент призначає певну кількість очок. Після останнього туру місця визначають за очками, а за рівності можуть застосовувати Бухгольц або інші додаткові показники, передбачені турніром.

На відміну від кругової системи, швейцарський турнір не створює прямої партії між кожною парою гравців. Його практична перевага полягає в тому, що велика кількість учасників може змагатися в керованій кількості турів. Міжнародна шахова федерація (FIDE) визнає кілька конкретних швейцарських систем жеребкування, тому «швейцарська система» означає родину процедур, а не одну-єдину таблицю пар.