Гамбіт

Гамбіт є навмисною пропозицією матеріалу в дебюті, найчастіше одного або кількох пішаків. Гравець шукає компенсацію, тобто переваги, здатні врівноважити жертву. До них належать швидкий розвиток, що виводить фігури з початкових полів на корисні позиції, загрози, які змушують відповідати, контроль центру, відкриті горизонталі, вертикалі чи діагоналі для фігур, більше простору для маневру або послаблення ворожого короля.

Суперник може прийняти матеріал, відхилити пропозицію або прийняти її й повернути матеріал пізніше. Кожен вибір змінює характер позиції. Спроба втримати зайвого пішака може забрати час і дозволити стороні, що атакує, захопити ініціативу, тобто постійно створювати загрози, які потребують відповіді. Повернення пішака в слушний момент може завершити розвиток і зменшити тиск.

Як його оцінюють

• Компенсація має бути конкретною й тривати досить довго, щоб створити загрози або повернути матеріал.
• Активність фігур важливіша за ізольований підрахунок пішака.
• Безпека обох королів і можливість закрити лінії можуть визначити, чи працює гамбіт.

Добре проаналізований і перевірений практикою гамбіт вважають коректним, якщо компенсація залишається достатньою проти точного захисту. Інші гамбіти сумнівні: вони можуть створювати практичні проблеми, але залишають об’єктивно гіршу позицію, якщо суперник відповідає правильно. Теорія дебютів, тобто накопичені знання про початкові ходи та їхні плани, досліджує ці відмінності. Перемога в одній партії не доводить правильності пропозиції.

Контргамбіт відповідає на ініціативу іншою пропозицією матеріалу. Втрата темпу також має значення, бо багато гамбітів намагаються змусити суперника витрачати ходи на взяття або захист матеріалу, поки сторона, що атакує, розвиває фігури.