Безсмертна партія

Безсмертна партія є перемогою Адольфа Андерсена над Ліонелем Кізерицьким, зіграною в Лондоні 1851 року. Вона прославилася кількістю матеріалу, який Андерсен дозволив віддати під час атаки: обидві тури й, зрештою, ферзя. У шахах жертва означає свідому відмову від матеріалу, тобто цінності, представленої фігурами, заради іншої переваги, наприклад часу для атаки, відкритіших шляхів для решти фігур або загроз королю.

Фінал пояснює, чому ця партія стала символом атакувальних шахів дев'ятнадцятого століття. Попри значне відставання в матеріалі, решта фігур Андерсена координується для мату. Її слава не означає, що за пізнішим аналізом кожен хід був бездоганним. Історична важливість партії полягає в задумі та красі комбінації, а не в повній відсутності помилок.

Це не та сама партія, що й Партія століття 1956 року. Обидві відомі видовищними комбінаціями, але належать зовсім різним гравцям, епохам і контекстам.