Марсельські шахи

У марсельських шахах гравець робить два послідовні переміщення, перш ніж передати чергу. Та сама фігура може ходити двічі або дві різні фігури можуть зробити по одному ходу. Це невелике правило докорінно змінює розрахунок: фігура може наблизитися й узяти в межах однієї черги, а загрозу можна підготувати та виконати без проміжної відповіді.

Поширена збалансована форма дає білим лише одне переміщення в їхню першу чергу. Потім чорні роблять два переміщення, білі два, і гра триває подвійними ходами. Без такого початкового коригування право ходити першими й одразу отримати повну послідовність із двох переміщень дало б білим особливо велику перевагу.

Як працює шах

Шах означає, що король перебуває під нападом. Правила шаху не дають трактувати два переміщення як дозвіл тимчасово залишити короля відкритим. Якщо гравець починає чергу під шахом, перше переміщення має його усунути. Король також не може перейти на атаковане поле першим переміщенням і вийти з нього другим.

Якщо перше переміщення черги дає шах королю суперника, черга завершується, а друге переміщення втрачається. Тому надто ранній шах може бути слабшим, ніж здається: він змушує суперника відповісти, але водночас позбавляє можливості завершити ще одну дію.

Стратегічні наслідки

• Двоетапні загрози є негайними. Одна фігура може відкрити лінію, а інша використати її в тій самій черзі.
• Атакована фігура може врятуватися й другим переміщенням створити власну загрозу.
• Безпека короля вимагає передбачати повні послідовності з двох переміщень, а не одну окрему відповідь.
• Порядок має значення. Два окремо легальні переміщення можуть утворити нелегальну послідовність, якщо перше залишає короля сторони ходу під шахом.

Кількість переміщень залишається сталою й дорівнює двом, на відміну від прогресивних шахів, де вона зростає від черги до черги. Опубліковані набори правил також відрізняються в деяких особливих випадках, тому до початку гри слід погодити конкретну версію.

Варіант з’явився 1925 року в марсельській газеті Le Soleil. Його особливість походить не від нового початкового розташування чи додаткових фігур, а від основної одиниці гри: кожен гравець має мислити зв’язаними парами переміщень.