Позиційна гра

Позиційна гра ґрунтує рішення на характеристиках, які зазвичай зберігаються протягом кількох ходів: безпеці короля, пішаковій структурі, тобто розташуванні пішаків, просторі, активності фігур, слабких полях і цілях. Замість опори на негайний виграш вона створює сприятливі умови для подальших дій.

Тактичний прийом є короткою форсованою послідовністю, заснованою на прямих загрозах, взяттях або шахах. Позиційна гра не є протилежністю тактики. Спочатку потрібно перевірити, чи немає форсованої дії; після цього можна обрати довгострокове поліпшення. Сильна позиція часто створює умови, за яких тактика спрацює пізніше.

Поширені позиційні рішення

• Застосувати поліпшення фігур, щоб збільшити рухливість і координацію.
• Створювати, фіксувати або усувати слабкості в пішаковій структурі.
• Обирати розмін фігур за отриманою позицією, а не лише за балами.
• Обмежувати план суперника й готувати власний пішаковий прорив, тобто просування, призначене відкрити або змінити лінії.
• Уникати надмірного розтягнення й зберігати структуру, яку можна підтримувати.

Позиційний план потрібно переглядати після кожної значної зміни. Розмін, пішакове просування або відкрита лінія можуть змінити те, яка фігура хороша, яка слабкість важлива і де слід грати. Тому позиційна гра поєднує оцінку, профілактику й адаптацію, а не механічне дотримання загальних правил.