Віденська партія, варіант Франкенштейна-Дракули

У Віденській партії після просування обох королівських пішаків білі спочатку розвивають коня з b1 на c3. У цьому варіанті вони також виводять слона на c4, після чого чорний кінь f6 бере білого пішака e4, що записується як 3...Nxe4. Чорні виграють пішака, але білий слон c4 уже спрямований на f7, поле поблизу чорного короля. Критична відповідь переводить білого ферзя на h5, що записується як 4.Qh5, з нападом на f7 та e5. Тому чорним зазвичай потрібен хід ...Nd6, який захищає f7 і відводить коня від небезпеки.

У головному варіанті білий кінь може стрибнути на c7, а потім на a8, взявши туру. Проблема полягає в тому, що кінь може опинитися замкненим у куті. Чорні погоджуються на тимчасовий матеріальний дефіцит у пішаках або фігурах в обмін на швидкий розвиток, відкриття ліній і створення загроз білому королю. Такі переваги, отримані за втрачений або пожертвуваний матеріал, називають компенсацією.

Іншим спокусливим ходом є 4.Nxe4, але ...d5 може створити вилку, тобто один пішак одночасно атакує слона c4 і коня e4. Ефектна назва описує характер варіанта, а не форсований результат. Як і в гамбіті Герінга, швидкість і загрози можуть важити більше за підрахунок пішаків, але лише доки ці загрози залишаються реальними.