Французький захист, варіант Мак-Кетчона

Варіант Мак-Кетчона виникає після 1.e4 e6 2.d4 d5 3.Nc3 Nf6 4.Bg5 Bb4. Замість негайно розв’язувати проблему тиску на коня f6 чорні виводять слона на b4 і зв’язують коня c3 з королем e1. Зв’язка обмежує рух фігури, тому що її відхід відкрив би ціннішу фігуру; тут хід конем c3 відкрив би напад на короля й був би незаконним.

Послідовність записано в алгебраїчній нотації: поля на кшталт e4 поєднують літеру вертикалі та номер горизонталі; N означає коня, B слона, R туру, а Q ферзя; ходи пішаків зазвичай містять лише поле призначення, x позначає взяття, а + шах. Ходи читають парами, спочатку хід білих, потім чорних; крапки перед окремо наведеним ходом означають, що ходять чорні.

У позиції одночасно існують дві напруги. Білий слон на g5 ускладнює рух коня f6, бо за ним стоїть чорний ферзь, а чорний слон на b4 знерухомлює коня c3. Після 5.e5 білий пішак атакує коня f6, і чорні часто відповідають 5...h6, змушуючи білого слона вибрати поле.

Характерне продовження має вигляд 5...h6 6.Bd2 Bxc3 7.bxc3. Білі відводять слона g5 на d2, чорні міняють слона b4 на c3, а білі беруть у відповідь пішаком b. У білих залишаються здвоєні пішаки c, тобто два свої пішаки на одній вертикалі. Вертикаль b також лишається без білого пішака й може стати корисною для тури. Білі зберігають обох слонів, відомих як пара слонів, а їхні центральні пішаки контролюють більше полів. Чорні можуть атакувати ослаблених пішаків c. Жодна з цих особливостей сама по собі не вирішує партію.

Варіант Мак-Кетчона вимагає розрахунку хід за ходом, бо напади на обох коней можуть створювати негайні загрози. Його пов’язує з варіантом Берна спільний початок із 4.Bg5, але 4...Bb4 довше утримує центральних пішаків заблокованими й одразу створює боротьбу між двома зв’язками.