Вічна атака

Вічна атака є механізмом, за якого гравець може знову й знову відновлювати загрозу королю, цінній фігурі або іншій цілі, не даючи суперникові звільнитися й продовжити свій план. Послідовність утворює цикл: щойно ціль переміщується або на загрозу знаходять відповідь, нападник створює по суті ту саму проблему знову.

Вічний шах є найвідомішим випадком, але це вужче поняття, бо кожна атака в ньому є шахом королю. У шахових етюдах, складених позиціях, створених як задачі для демонстрації певної ідеї, також трапляються вічні переслідування ферзя чи тури та повторювані загрози мату або перетворення пішака, коли він доходить до останньої горизонталі й стає іншою фігурою. Сторона з меншою кількістю фігур або пішаків часто використовує цей ресурс як контргру, активність, що створює суперникові проблеми, аби не дати йому реалізувати перевагу.

Сам термін не є окремим правилом нічиєї. У партії нічия настає лише за визнаним правилом, найчастіше через повторення тієї самої позиції: за Правилами Міжнародної шахової федерації (FIDE) гравець може заявити вимогу про нічию за третьої появи, а п’ята поява робить нічию автоматичною. Якщо захисник може безпечно вийти з циклу, атака не є справді вічною.