Радянська школа

Радянська школа шахів описує тренувальну традицію і змагальну культуру, що розвинулися в Радянському Союзі у XX столітті. Вона не означає одного-єдиного способу рухати фігури. Її найвиразнішою рисою було ставлення до шахового вдосконалення як до систематичної праці: вивчення позицій, аналіз партій, підготовка дебютів і організоване тренування.

Михайло Ботвинник посідає центральне місце в цій традиції. FIDE, Міжнародна шахова федерація, називає його засновником або «Патріархом» Радянської шахової школи й піонером аналітичного підходу та глибокої дебютної підготовки. Дебютна підготовка означає вивчення ймовірних початкових ходів і варіантів до партії, щоб гравець розумів плани та був готовий до конкретного вибору суперника.

Система не створила єдиного стилю гри. Радянські чемпіони, зокрема Ботвинник, Смислов, Таль, Петросян, Спаський і Карпов, грали дуже по-різному, від гострих атак до терплячого захисту й поступової реалізації малих переваг. Тому цей термін краще розуміти як культуру тренування й аналізу, а не одну стратегічну доктрину.

Радянські шахи ввібрали й розвинули ідеї як класичної школи, так і гіпермодерної школи. Їхньою відмінною рисою був не вибір одного боку в цій давнішій суперечці, а ретельне вивчення позицій і глибока підготовка до змагань.