Загроза

Загроза показує, що гравець має намір зробити далі, якщо суперник не вживе запобіжних заходів. Вона може передбачати мат, тобто атаку на короля без законного захисту, вигідне взяття, перетворення пішака після досягнення останньої горизонталі на іншу фігуру, вилку, за якої одна фігура атакує кілька цілей, або захоплення фігури в пастку. Щоб бути реальною, загроза повинна мати конкретний наслідок і продовження, яке працює проти розумних відповідей.

Атака й загроза не тотожні. У формальному значенні правил фігура атакує поле, якщо за правилами свого ходу могла б узяти ворожу фігуру на ньому, навіть коли фактично не може здійснити це взяття, бо залишила б власного короля під шахом; така атака може бути нешкідливою, якщо ціль достатньо захищена. Загроза натомість означає, що допущення задуму спричинить істотну шкоду. Шах є особливим випадком: він атакує короля зараз і вимагає негайної відповіді, тоді як інші загрози можна законно проігнорувати, хоча зазвичай це нерозумно.

Сильні загрози обмежують вибір і допомагають зберігати ініціативу, здатність створювати проблеми, що потребують відповіді. Захисник може запобігти задуму, відвести ціль, розміняти нападника або створити нагальнішу контргру, власну загрозу, яка вимагає уваги. У тактичній грі, конкретній короткостроковій грі, точне формулювання загрози допомагає не захищатися від чогось іншого.