Метод ходів-кандидатів

Метод ходів-кандидатів не дозволяє гравцеві відразу зосередитися на першій привабливій ідеї. Хід-кандидат є можливістю, що заслуговує на серйозну увагу, бо відповідає вимогам позиції. Метод створює короткий список, розраховує найсильніші відповіді суперника й ухвалює рішення лише після порівняння результатів.

Практична послідовність

1. Спочатку визначте, що змінив останній хід і чи має суперник безпосередню загрозу, тобто конкретний результат, якого він прагне досягти наступним ходом.
2. Створіть можливості. Перевірте шахи, взяття й прямі загрози, які часто називають форсувальними ходами, бо вони обмежують відповіді, але також додайте необхідні захисні й тихі ходи, що поліпшують фігуру або просувають план.
3. Для кожного кандидата шукайте найкращу відповідь суперника, а не бажану для вас. Пройдіть гілку, продовження, що виростає з цієї можливості, до позиції, яку вже можна достатньо чітко оцінити.
4. Порівняйте результати за допомогою методу порівняння або відкиньте можливості, хибність яких доводить конкретна відповідь, за допомогою методу виключення. Перед ходом ще раз перевірте безпосередні ресурси суперника, засновані на шахах, взяттях або прямих загрозах.

Універсальної кількості кандидатів немає. У форсованій позиції може бути лише один серйозний хід, а в складній кілька. Доступний час також має значення. Список не є остаточним: пізніше продовження може виявити нову ідею й виправдати повернення до початкової позиції.

Метод упорядковує увагу, але не замінює шахових знань і не гарантує найкращого ходу. Його якість залежить від пошуку доречних можливостей, точного розрахунку й виконання оцінки, тобто судження про те, чия позиція краща й чому, в отриманих позиціях.